На цьому проект не завершується. Віримо: створені платформи для культурних заходів продовжать свою роботу, а музей Ангелів або Музей на крилах з Кремінної побуває в кожному куточку України і разом із ним до маленьких міст і сіл прибудуть творчі особистості: письменники, художники, музиканти, які будуть Словом і ділом нести Мир.
Як виникла ідея проекту?
Ми хотіли показати, наскільки важливими є локальні культурні ініціативи, які допомагають людям, що пережили травми війни із жертв трансформуватися у творців. На нашу думку, визнання їх досвіду, культурних потреб й ідентичності – найкращий спосіб досягти порозуміння. Учасниками тренінгів були успішно реалізувані власні культурні ініціативи. І цих ініціатив виявилося значно більше, ніж було заплановано на початку проекту.
Які, на Вашу думку, основні завдання культурної освіти?
Представити культури різних народів і надати можливість зануритися у них, долучитися до культурного життя як у широкому його розумінні, так і до вузьких мистецьких сфер, розвивати відкритість до нових та іноземних культур з радістю і повагою – все це є завданнями культурної освіти. Таким чином, метою є не тільки розширення розуміння культури, а й інтегративні завдання у міжкультурному суспільстві. Міжкультурна освіта є ключем до порозуміння між культурами.
Ваша організація систематично проводить різноманітні заходи в сфері культурної освіти. На кого вони розраховані?
Наші заходи спрямовані на учасників з різними смаками та вимогами. Зокрема, це люди, які в дитинстві й юності не мали можливості для розвитку своїх мистецьких талантів, а також ті, що знаходяться у творчому пошуку, експерементують і прагнуть виразити себе через мистецтво. Останнім часом серед учасників наших тренінгів збільшилося число таких, що прагнуть брати активну участь у культурному житті міста. Це і «нові полтавці», які переїхали до нас із окупованих Донеччини і Луганщини.
Розкажіть про головні заходи проекту.
Восени в Сєвєродонецьку та Полтаві відбулися тренінги: «Вирішення конфліктів: я серед інших» та «Культурний простір – місце діалогу та взаєморозуміння. Організаційні та методичні аспекти навчальних заходів». У навчанні взяли участь волонтери, представники органів влади, журналісти, письменники, громадські активісти. Упродовж кількох днів говорили про конфлікт як явище, розмірковували, яку роль він відіграє в житті людини й суспільства, розглядали види конфліктів, вплив стереотипів на порозуміння між людьми.
Під час наступного етапу проекту учасники навчання, використовуючи можливості різних видів мистецтва, реалізували себе в якості організаторів і модераторів біографічних кафе «Історія пишеться людьми» та «Пам’ять, відображена в слові. Літературні діалоги». Медіаосвітній захід «Документальне кіно – шлях до діалогу» спонукав до пошуків відповіді на питання, яке сьогодні постало практично перед кожним українцем: «Чи можна помиритися без спільного розуміння минулого?» Ми обрали для перегляду і обговорення стрічку: «Возз'єднання: десять років після війни», яка розповідає про події у Югославії.
21 листопада в день свята Архистратига Михаїла у у Свято-Сергієвському монастирі міста Кремінна на Луганщині відкрився Музей Ангелів або Музей на крилах. Ідея створеня такого незвичного музею належить Поліні Туфекчі, яка разом з мамою була вимушена переїхати з окупованого Луганська до Кремінної. Дівчинка одного разу промовила: «Напевно всі Ангели відлетіли від нас, тому почалася війна, а коли вони повернуться – знову настане мир!» Слова десятирічної Поліни схвилювали її маму Олену Стеценко, яку від того часу не полишала думка про створення Музею Ангелів на ії рідній землі.
«Під час тренінгу народилася інша назва музею — Музей на крилах, згадує старший викладач кафедри управління освітою ЛОІППО Олена Бурім, тренер проекту. Саме у рамках проведення спільних освітніх та культурних заходів, стали можливими і здійснення щирої мрії маленької дівчинки, і реалізація такої чудової ініціативи, як створення Музею. Музею, який має бути мобільним, такого висновку дійшли під час обговорення його концепції та наповнення учасники тренінгової програми, та подорожувати всією Україною, стати платформою для творчих зустрічей, діалогів, культурних подій, які так чи інакше будуть сприяти взаєморозумінню та примиренню між людьми».
В рамках проекту відбувся флеш-моб «Ангели миру», до його проведення активно долучилися учасники проекту з Лисичанська, Сєвєродонецька, Кремінної.
В ході проекту ціла низка заходів була реалізована у формі «Біографічних кафе». Чому надали перевагу саме цій формі роботи?
Освітньо-біографічна робота сприяє засвоєнню загальнолюдських цінностей: людина з її досвідом ставиться в центр освітнього процесу, її переживання стають основним об'єктом осмислення, а «офіційна» історія – тлом, на якому розгортається справжня історія людського життя. Практична біографічна робота, неформальне спілкування допомагають зберегти свідоцтва живої історії, краще зрозуміти країну, в якій ми живемо, знайти своє місце в ній і сприяти майбутньому її розвитку.
Під час «Біографічного кафе» оповідач говорить про пережите відкрито і щиро, це вимагає від нього, як правило, мужності. Завдання модератора в цій ситуації – створити і підтримати атмосферу протягом усього оповідання, тим самим ніби «охороняти» оповідача. У процесі розповіді він м'яко, ненав'язливо керує «сценарієм».
У подібних заходах всім учасникам важко залишатися при одній думці, і поряд зі співчуттям може виникнути дискусійна ситуація. Завдання модератора – не підтримка однієї зі сторін, не пошук «винного», а готовність зрозуміти – а значить прийняти – обидві точки зору, погодитися, що у кожного може бути «своя правда». Зрозуміло, це неможливо без уміння слухати і чути, без швидкої реакції.
«Розмовне Кафе» це можливість уявити собі історію, яка часто сприймається як відлік років або пишне святкування пам'ятних подій, що мають політичне значення, як пережите, особисту долю людини. Воно дає можливість наочно побачити, які наслідки має політика для життя людини, її сім'ї, друзів і для тих, хто разом з нею пережив нещастя.
Чи відбувається міжкультурний діалог у засобах масової інформації?
На жаль, дуже часто діалогу не відбувається: замість нього є два монологи, які, вичерпавши себе, не мають продовження. У кращому випадку не ведуть ні до якого результату, у гіршому – виливаються в протистояння і конфлікти. Подібна форма «діалогу» в сучасній інформаційній культурі пропонується в якості зразка засобами масової інформації. У різного роду «ток-шоу» на актуальні теми головне завдання кожного з виступаючих – взяти слово за будь-яку ціну і, не слухаючи співрозмовників, викладати свої ідеї. В результаті всі говорять одночасно, не слухаючи інших, точки зору виступаючих зрозуміти неможливо; незадоволеними залишаються всі сторони, включаючи глядачів. Отже, вміння вести діалог, доходити до згоди, навіть якщо точки зору відрізняються – ключове вміння, необхідне сучасній людині.
Музей ангелів як місце діалогу і взаєморозуміння. Це могло б стати темою окремого проекту.
Так, насправді, ми планували провести лише флеш-моб «Ангели миру» з метою привернення уваги громадськості до цієї зворушливої ініціативи. Це була своєрідна метафора, яка окрилювала нас від самого початку проекту. Перебуваючи на відкритті Музею на крилах, ми зрозуміли, що досягли мети. Адже нам вдялося каталізувати процеси творчої самоорганізації в громаді.
0 коментарі: