Наталія Кірячок: Перш за все хочеться подякувати всім, хто долучився до проекту у Полтаві, Сєвєродонецьку, Кремінній, Рубіжному, Лисичанську. Особливо Олені Гаран, Олені Бурім, Андрію Карпенку, Віктору Нестеренку, Олені Кузнецовій, Олені Стеценко, Інні Дідик (Снарській), Олені Задорожній, Андрію Кінашу, Івану Скибляку, Наталії Рисенко, Олександру Пушку та іншим.

21 листопада в день свята Архистратига Михаїла у місті Кремінна на Луганщині  у Свято-Сергієвському монастирі відкрився Музей Ангелів або Музей на крилах. Ідея створеня такого незвичного музею належить  Поліні Туфекчі, яка разом з мамою була вимушена переїхати з окупованого Луганська до Кремінної.

Учасники проекту «Театр сучасного діалогу – як інструмент для вирішення соціальних проблем» виготовили янголів для Музею Ангелів що було створено у Сєвєродонецьку та записали відео-звернення до маленьких засновників. Вони побажали швидкого повернення миру та ангелів.

Для перегляду звернення натисніть на іконку:

Свою збірку «Абрикоси Донбасу», яка входить до десятки кращих українських книг сучасності про війну, у Полтаві в рамках проекту «Культурний простір — місце для діалогу та взаєморозуміння» презентувала поетка Любов Якимчук.

Медіаосвітній захід «Документальне кіно – шлях до діалогу» спонукав до пошуків відповіді на питання, яке сьогодні постало практично перед кожним українцем: «Чи можливо помиритися без спільного розуміння минулого?» Ми обрали для перегляду і обговорення стрічку: «Возз'єднання: десять років після війни», яка розповідає про події у Югославії.

7 листопада у місті Сєвєродонецьк відбулося біографічне кафе “Пам'ять, відображена в слові. Літературні діалоги”. Гостею біографічного кафе стала поетеса Олена Задорожна. Вона поділилася з відвідувачами біографічного кафе історією створення поетичної книги “Той, що зумів воскреснути”.

Вірші Олени Задорожної – справді нове слово у сучасній українській літературі. Першим на цю стезю став Борис Гуменюк, і його «Вірші з війни» просто з передової привели в поезію сучасного чоловіка – Героя, але не плакатного, не схематичного, а живого... Олена ж увійшла у літературний храм не слідом за Борисом, а своєю стежиною. Поезія Олени Задорожної – не жіноча у звичному для нас розумінні, це поезія жінки на війні. Жінки, яка пахне війною, живе нею, віддає себе всю.

Для перегляду інтерв'ю з Оленою Задорожною натисніть на іконку:

Авторка однієї з найкращих книг про війну Любов Якимчук презентувала у Полтаві «Абрикоси Донбасу».

«Це збірка віршів, які не лише проникають у душу, а й продирають нутро. Вони залишають наскрізні отвори у свідомості, крізь які прозирає та реальність, від якої хочеться затулитися долонями». Зустріч із відомою українською поетесою відбулася за ініціативи обласної організації Національної спілки письменників України.

Автор сюжету Інна Снарська (Дідик) ОДТРК ЛТАВА

Для перегляду натисніть на іконку:

Полтавська обласна організація Національної спілки письменників України за підтримки Інституту з міжнародного співробітництва Німецької асоціації народних університетів, Міністерства закордонних справ Німеччини, громадської організації «Інформаційно-дослідний центр «Інтеграція та розвиток» в рамках проекту «Від руйнування до творення. Шляхи примирення в українському суспільстві» реалізовує проект «Культурний простір – місце діалогу та взаєморозуміння». Подробиці – у розповіді кореспондента Світлани Фільчак.

Оберіть аудіо або відеоверсію для прослуховування або перегліду:

Олексій Неживий - відомий український письменник, який народився на Полтавщини, але жив і працював у Луганську, став героєм біографічного кафе «Історія пишеться людьми». Перейнялася розповіддю  одного із героїв, очевидця подій на Сході України Лідія Ритченко.

За наступними посиланнями ви можете почути радіосюжет на сайті ТРК "Лтава" або переглянути передачу, присвячену цьому біографічному кафе. Для прослуховування або перегляду оберіть одну з іконкок.

На початку жовтня в рамках проекту «Культурний простір – місце діалогу та взаєморозуміння» у Сєвєродонецьку Луганської області відбулися навчальні тренінги «Подолання конфліктів «Я серед інших». Проект виконує Полтавська обласна організація Національної спілки письменників України у партнерстві з Луганським обласним інститутом післядипломної педагогічної освіти. Серед учасників – вчителі, волонтери, громадські активісти, представники влади, духовенство. Наразі населені пункти, з яких приїхали учасники, а це: Лисичанськ, Рубіжне, Кремінна, – знаходяться у прифронтовій зоні й там все ще можна відчути «відлуння» подій літа 2014 року.

Серед тренерів проекту – старший викладач кафедри управління освітою Луганського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти Олена Бурім. Олена є вимушеною переселенкою, з серпня 2014 року проживає з родиною у Полтаві. За останній рік була учасницею кількох міжнародних проектів, завданнями яких було пошук шляхів примирення та сприяння налагодженню діалогу в українському суспільстві.

Упродовж кількох днів учасники навчальної програми говорили про конфлікт, за допомогою цікавих вправ та ігор шукали відповідь на питання: як можна наполягати на досягненні своїх цілей і проявити розуміння й готовність враховувати інтереси інших? Опановували практичні навички з вирішення та попередження конфліктів через освоєння комунікативних методів, спрямованих на встановлення ефективної взаємодії, розмірковували на тему здатності людей по-різному відстоювати свої інтереси й поводитись у конфлікті.

Дізнавшись про тему тренінгу, до його роботи активно залучився доктор філософських наук, професор, завідувач кафедри управління освітою Луганського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти Журба Микола Анатолійович. Як науковець він досліджує загальні проблеми сучасної філософії культури та філософської антропології, онтологічні, метафізичні, аксіологічні аспекти віртуалістики та проблеми буття людини в інформаційному суспільстві. Тож невипадково, з учасниками тренінгу він обговорив надзвичайно актуальне на сьогодні питання «Трансформація культури в сучасному світі».

«Навіть найглибші кризи коли-небудь закінчуються. І тоді втомлене, розтерзане конфліктом суспільство стикається з новим випробуванням – поверненням до нормального життя. Чим швидше після конфлікту знайдеться можливість повернутися до нього, багато разів доводила історія, тим швидше спадуть і напруженість, і протиріччя у стосунках між людьми.  Культурно-освітні  заходи та локальні мистецькі ініціативи відіграють у цьому процесі величезну роль. Сподіваюся, що під час навчання у вас виникнуть нові творчі ідеї, спрямовані на досягнення миру на нашій землі», – звернулася до учасників навчання керівник проекту Наталія Кірячок, голова Полтавської обласної організації НСПУ.

До речі, одна з таких ініціатив, про які говорила Наталія, вже існує та дуже активно поширюється. Мова йде про створення Музею ангелів, або «Музею на крилах», який має стати своєрідним культурним та духовно-просвітницьким центром на Луганщині.

А те, що саме представники освіти й культури намагаються сьогодні будувати простір взаєморозуміння та діалогу в суспільстві, то так воно, певно, і має бути.

Прес-служба ПОО НСПУ

Короткий сюжет про біографічне кафе Історія пишеться людьми. Проект Культурний простір - місце діалогу та взаєморозумінню. Гості письменник, науковець, літературознавець Олексій Неживий та громадський діяч Олександр Келим.

Автор сюжету: Інна Снарська (Дідик).
Сюжет підготувала: ТРК Лтава.

Для перегляду натисніть на іконку:

22 жовтня в рамках проекту «Культурний простір – місце діалогу та взаєморозуміння» Полтавська обласна організація Національної спілки письменників України спільно з Полтавським обласним інститутом післядипломної педагогічної освіти імені М.В. Остроградського за підтримки Міністерства закордонних справ Німеччини, Інституту з міжнародного співробітництва Німецької асоціації народних університетів (DVV International), громадської організації «Інформаційно-дослідний центр «Інтеграція та розвиток» провела захід: біографічне кафе «Історія пишеться людьми».

Героями сьогоднішнього біографічного кафе стали літературознавець, письменник, журналіст, краєзнавець, учений, педагог Олексій Неживий та громадський діяч, правозахисник, художник Олександр Келим.

Олексій Неживий народився на Полтавщині, тривалий час жив і працював у Луганську, а з початком збройної агресії на Сході України повернувся до Полтави. Олексій Іванович – член Національних спілок письменників, журналістів та краєзнавців України, голова Луганської міської організації ВУТ «Просвіта» ім. Тараса Шевченка (1989-1991), депутат районної ради м. Луганськ (1991-1994), голова Луганської обласної організації НСПУ (1999-2004). Олексій Неживий – один із тих свідомих інтелігентів, які плекали на Сході нашої держави рідне слово й український дух, стояли на захисті інтересів суверенної України.

Інший учасник – відомий полтавський правозахисник, громадський діяч, художник Олександр Келим, який був безпосереднім учасником становлення незалежності України в Полтавській області.

Обидва герої сьогоднішнього заходу поділилися думками з приводу знаходження мирного вирішення складних ситуацій шляхом підтримки культурних ініціатив, що сприяють налагодженню діалогу, розповіли цікаві тематичні моменти з власних біографій, відповіли на питання присутніх, а провідною темою став пошук шляхів примирення в українському суспільстві.

Модератором заходу виступила учасниця проекту «Культурний простір – місце діалогу та взаєморозуміння» Анжеліка Шараєвич, керівник проекту – голова Полтавської обласної організації НСПУ Наталія Кірячок.

Олександр ПУШКО,прес-служба ПОО НСПУ

21 жовтня «Культурний простір» завітав до передачі "Ранок на "Лтаві".
З анотації до фото на facebook ТРК:

Цієї середи в гості ми запросили голову Полтавської організації Національної спілки письменників України Наталію Кірячок, яка є керівником проекту "Культурний простір - місце діалогу та взаєморозуміння" та учасницю проекту Оксану Павленко. Робота у рамках проекту триває. У жовтні відбулися перші тренінги у Полтаві. У планах - плідна робота у Сєвєродонецьку. А в листопаді будемо зустрічати в духовній столиці України письменниць Любов Якимчук (м. Луганськ) та Олену Задорожну.

Для перегляду передачі натисніть на іконку:

Десятирічна Полінка Туфекчі з міста Кремінна, що на Луганщині, вважає, що війна почалася на її батьківщині через те, що ангели залишили цю землю. Про це дівчинка розповіла журналісту «Єдність». 

"Я сказала мамі, що від нас відлетіли всі ангели, тому в Луганській та Донецькій областях почалася війна. А коли ангели повернуться - знову настане мир. Тому мені захотілося повернути ангелів у наше місто, зібравши їх з багатьох куточків світу, - сказала дівчинка."

Так виникла ідея створити  Музей ангелів,  або «Музей на крилах», у якому організатори  хочуть зібрати фігурки ангелів з України та інших країн світу. Цю "крилату " ініціативу вже підхопили жителі Луганщини, які протягом останнього року мешкають у Вінниці, Одесі, Полтаві та Києві, бо для них це стало можливістю передати на рідну землю хоч маленьку, але "звісточку" миру. 

"Для нас дуже важливо, що цю ідею благословив Владика Сєвєродонецький та Старобільський, архієпископ Никодим. Знаєте, ми хочемо, щоб цей музей став своєрідним культурним та духовно-просвітницьким центром для наших дітей, у якому вони могли б не просто подивитись на колекцію ангелів. У майбутніх планах - проводити тематичні вечори, спектаклі, майстер–класи, цікаві зустрічі. Тобто, такими нетрадиційними формами виховувати духовність у дітей, знайомити їх з християнством. А ще ми розмістимо в музеї карту України, на якій будемо відзначати міста та села нашої країни, звідки отримаємо ангелів у подарунок. Вважаємо, що таким чином діти зможуть більше дізнаватися про Україну, і це сприятиме її об'єднанню, - приєднується до розмови мама дівчинки, керівник ГО «Громадянський корпус» в Луганській області Олена Стеценко."

Наразі у колекції майбутнього музею вже близько сорока ангелів. Перші експонати подарувала сама Полінка – дівчинка віддала свою власну колекцію ангелів. Крім того, є подарунки із Чернівецької області та Італії. 

Організатори «Музею на крилах»  також звертаються до небайдужих українців із проханням подарувати ангелів у колекцію музею. Крім того, наразі готуються листи із проханням підтримати ідею та подарувати експонати до перших осіб України, зокрема, екс-президентів (звичайно, окрім передостаннього). А перший лист було відправлено  принцесі Таїланду, з якою Полінка та її мама знайомі особисто. 

"Під час однієї з поїздок до столиці ми з донькою відвідували музей у Пирогові. У той же час там знаходилася на прогулянці принцеса Таїланду і нам вдалося, навіть, трохи поспілкуватися з нею. Коли ми запитали принцесу, що їй найбільше сподобалося в Україні, вона відповіла: «Храми». І Полінка вирішила, що перший лист з проханням вона відправить саме принцесі, - розповіла пані Олена. “ А ще я зараз за допомогою вчительки англійської мови Лариси Петрівни пишу листа до королеви Великобританії Єлизавети Другої. Я сподіваюся, що вона відгукнеться, - додала Полінка."

Наразі для  «Музею на крилах»  надана невелика кімната у бібліотеці Кремінського Свято-Сергіївського  чоловічого монастиря  з благословення в.о. намісника монастиря, архімандрита Матфея (Крохмаль). Але, у організаторів є ідея у майбутньому побудувати Будиночок ангелів. 

"Так, у наших планах - побудувати Будиночок ангелів. У нас є бажаючи допомогти у створенні музею, але не всі зможуть подарувати нам янголят, тому, може це буде лише «одна цеглинка». Ось так - цеглинка до цеглинки, ми й зможемо побудувати музейний будиночок. Хочу підкреслити, що ми не просимо грошей, а з радістю приймаємо ідеї щодо оформлення музею, експонати і цеглинки до майбутнього будівництва, - зазначила Олена Стеценко."

Відкриття музею «Музею на крилах»  заплановано на 21 листопада, у день святкування Собору Архистратига Божого Михаїла.  Всі небайдужі можуть допомогти  у створенні музею, зателефонувавши його організаторам  за телефонами:  (050) 692 05 02 та (098) 015 15 50. 

Ідею створення своєрідного духовно-культурного середовища навколо «Музею Ангелів» вже підтримали учасники спільного проекту «Культурний простір — місце для діалогу та взаєморозуміння»,  який  реалізується у  партнерстві Луганського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти та Полтавської обласної організації Національної спілки письменників України, за підтримки Інституту міжнародної співпраці Асоціації народних університетів Німеччини (DVV International) та є частиною  міжнародного проекту «Від руйнування до творення. Шляхи примирення в українському суспільстві».

Матеріал з сайту "Єдність"

Фрідеріке Мьошель: Україна сьогодні - величезний ігровий майданчик

ГАННА ВАСИК

З 10 до 12 листопада тривала міжнародна конференція «Академія культури та освіти», що відбулася в рамках проекту Goethe Institut KULTUR.PARTIZIPATION.DIALOG.NETZWERK. Головна мета конференції була заявлена як налагодження діалогу між культурними експертами та інституціями Німеччини та України. Серед фахівців, що виступили спікерами були начальник управління культури міста Мюнхен Марк Ґеґенфуртер, перший заступник міністра культури України Олеся Островська-Люта, виконавчий директор Театру Максима Горького у Берліні Юрґен Майєр та інші. Ми зустрілися для бесіди з Фрідеріке Мьошель – референткою культурних програм і педагогічної кооперації Goethe-Institut в Україні, що обіймає цю посаду в Києві протягом останніх трьох місяців. Її досвід цікавий тим, що починаючи з 2007 і до 2012 Фрідеріке працювала в Дубаї, а з 2012 мешкала в Узбекістані. У невеличкій бесіді під час конференції Фрідеріке розповіла про речі, важливі для країн у перехідний період, про європейськість України та важливість розвитку культури під час війни.

Фрідеріке Мьошель

Чим відрізняється на перший погляд досвід роботи в Україні від аналогічного у східних країнах? Адже суперечки, до якої культурної спадщини належить Україна старі як світ.

Вперше, коли я потрапила до Києва я мала відчуття, неначе повернулася додому. Буденне життя киян на вулицях міста, в кав’ярнях, культурне життя – все це нагадало мені Німеччину. Як на мене, в Україні нема нічого азіатського. Найбільше мене вразила величезна енергія, яку можна відчути у спілкуванні з людьми. Люди дуже вмотивовані, та й до того ж в Україні багато простору для втілення задумів! У випадку якщо хтось має ідею і забезпечений фінансовою підтримкою, він одразу кидається здійснювати задумане. На мою думку, в Україні неначе відкрилося символічне вікно, і Україна сьогодні – великий ігровий майданчик, де люди організовують масу різноманітних заходів – фестивалей, виставок тощо. Звичайно, я переконана, у майбутньому це має бути структуровано. Найбільший виклик –професіоналізувати ці ініціативи, це питання не одного-двох років. Проте для мене ясно те, що Україна – Європейська країна, з цим питань нема.

Якщо вдаватися до порівнянь, то в Німеччині, наприклад, люди вже не так прагнуть нових ініціатив, в Україні ж люди є дуже голодними до всього нового. В Дубаї ж головна мета активних людей – заробляти гроші, їм не вистачає часу і бажання на культуру. В Узбекістані через систему влади не так просто впроваджувати нові проекти, і саме через це робота в Україні є такою освіжаючою для мене.

Ганна Васик та Фрідеріке Мьошель

Ви праві стосовно того, що активностей сьогодні дуже багато, проте їхня організація подекуди хаотична, що актуалізує питання співвідношення якості та кількості. Що ви вважаєте пріорітетним на даний момент?

Нинішня ситуація в Україні нагадує мені Берлін після падіння берлінської стіни, коли люди відчули, що в них з’явився простір для активних дій і в культурі в тому числі. Багато локацій звільнилося – полишені старі заводи, наприклад. Там без кінця влаштовувались різні заходи, вечірки. Деякі з тих ініціатив вижили. Я думаю саме ті, які в потрібний момент зрозуміли, що необхідно переходити на більш професійний рівень. Адже не достатньо, наприклад, художнику мати лише бажання показати свої картини іншим. Потрібно це структурувати, розуміти основні закони та правила ведення справ, усвідомлювати механізми бізнесу.

Люди мають бути достатньо вмотивовані не лише на те, аби щось робити, але й навчатися, як це робити правильно. Цей розвиток теж потребує часу. Вчора під час конференції було зазначено, що Україна не має цього часу, що більшість змін треба робити тут і тепер. Але, все ж таки, варто піклуватися не лише про сьогоднішній та завтрашній день, а думати хоча б на рік наперед, думати стратегічно.

То що є найбільш важливим для країн у перехідний період?

Відповідь на це запитання залежить від культурного бекграунду кожної конкретної країни. Тому падіння берлінської стіни та арабська весна є абсолютно відмінними процесами, хоч і мають певні спільні риси. Історичне, культурне, релігійне, соціальне підґрунтя – це те, що робить ситуацію кожної країни унікальною. Тому завжди варто пам’ятати, що не можна бездумно “копіпастити” те, що вдалося в певній країні та застосовувати це в Україні. Найважливіше – бути відкритим до діалогу, до комунікації, як всередині України, так і за її межами. І це те, на чому концентрується і дана програма в тому числі, що знову ж таки непросто, адже ми говоримо про людей із різним віком та підготовкою. Такі виклики не повинні лякати, а навпаки мають слугувати стимулом. Дана програма в цьому сенсі – лише крихітний крок у напрямку до мети, весь шлях триватиме роками.

Перший заступник міністра культури України Олеся Островська-Люта та Фрідеріке Мьошель під час конференції

Узагальнюючи те, що ви почули від українських спікерів на конференції, та все, спостережене під час вашого перебування в Україні, що б ви назвали найбільш сильними та найбільш слабкими нашими сторонами?

Звісно, серед слабких місць в першу чергу варто зазначити пост-радянську систему адміністрування. А також те, що українські регіональні міста не відчувають своєї долученості до прийняття рішення в столиці, та перебувають у стані фрустрації стосовно основних культуротворчих процесів, сконцентрованих в Києві. Проте з іншого боку я відчуваю, що правильні кроки у напрямку вирішення нагальних потреб вже здійснюються Міністерством культури України – про це вчора говорила Катерина Ботанова, представляючи результати роботи стратегічної групи. Ясно, що роботи одного міністерства не достатньо, адже розвиток культури є комплексним процесом, і включає економічну, юридичну та інші складові. Найбільш позитивним як на мене є те, що більшість людей зрозуміла необхідність змін. Трансформаційні процеси завжди є дуже болісними, та це не має зупиняти.

А як бути з розвитком культури під час війни?

Вчора прозвучало одне дуже провокативне питання – що зараз є більш важливим – розробити культурну стратегію чи зупинити війну? Звісно, на це питання нема відповіді. Не можна однозначно стверджувати, що культурна політика на даний момент є безумовним пріоритетом. Проте варто розуміти, що ці питання є нерозривно пов’язаними, адже будь-яка війна торкається не лише політичних та економічних питань, а й актуалізує питання ідентифікації кожної людини, що є проблемою зі сфери культури. Адже серцем суспільства є культура. Тому ділог необхідно провадити лише за участі всіх гравців.

Вера Багаліантц - директор Goethe-Institut в Україні, Євген Нищук - міністр культури України, Фрідеріке Мьошель

Німецькі спікери вели мову про непорозуміння між поколіннями, та у випадку з Україною ми спостерігаємо поколіннєвий розрив, причина якого лежить у дев’яностих, коли займатися культурою та здобувати відповідну підготовку не було жодної можливості. Чи і це питання може вирішити лише час?

Це є однією із наших цілей – підтримувати саме молодих людей, надавати їм освіту та відповідну професійну підготовку. Молодше покоління має використовувати кожну можливість для того, аби здобувати знання та досвід. З іншого боку, інституції повинні звертати увагу на таких людей із інтернаціональним досвідом, що надасть їм можливість організувати роботу на новому міжнародному рівні. Зрештою, молоді люди з відповідною підготовкою мають своєю роботою показати, що вони можуть працювати на новому кращому рівні і своєю професійністю дати відповідь на подібні запитання.

Тренінги для модераторів "Вирішення конфліктів "Я серед інших" та "Культурний простір - місце діалога та взаєморозуміння. Організація та методичні аспекти освітніх заходів", м. Полтава.

17.09 - у Центрі освіти дорослих Полтавської філії Суспільної служби України відбувся тренінг Полтавської обласної Національної спілки письменників України. Біографічне кафе Самоідентифікація в культурному просторі". Було дуже цікаво, було багато запитань, обговорень та позитивних емоцій. Демонструвалися методики запобігання конфліктних ситуацій

Полтавська обласна організація Національної спілки письменників України за підтримки Інституту з міжнародного співробітництва Німецької асоціації народних університетів (DVV International), Міністерства закордонних справ Німеччини, громадської організації «Інформаційно-дослідний центр «Інтеграція та розвиток» в рамках проекту «Від руйнування до творення. Шляхи примирення в українському суспільстві» реалізовує проект «Культурний простір – місце діалогу та взаєморозуміння».

Днями відбулися перші тренінги в Полтаві: «Вирішення конфліктів: я серед інших» та «Культурний простір – місце діалогу та взаєморозуміння. Організаційні та методичні аспекти навчальних заходів». У навчанні взяли участь полтавські волонтери, представники обласного управління культури, журналісти, письменники, відвідувачі молодіжної експериментальної студії «Лтава», громадські активісти. Упродовж кількох днів говорили про конфлікт як явище, розмірковували, яку ключову роль він відіграє в житті людини й суспільства, розглядали види конфліктів та вплив стереотипів на порозуміння між людьми.

Такі ж тренінги на початку жовтня відбудуться на базі Луганського інституту післядипломної педагогічної освіти, який нині знаходиться у місті Сєверодонецьк. Учасники навчання, використовуючи можливості різних видів мистецтва, реалізують себе в якості організаторів і модераторів біографічних кафе «Історія пишеться людьми» та «Пам’ять, відображена в слові. Літературні діалоги», головною темою яких буде пошук шляхів примирення в українському суспільстві.

«Підбір тем і форматів заходів ми здійснювали за безпосередньої участі представників цільових груп, у тому числі, переселенців із Луганської області, які нині проживають у Полтаві, вже знайшли житло, роботу й знаходяться на наступному етапі, висловлюють бажання влитися в суспільне життя області, хочуть спілкуватися й брати участь у різних культурних заходах. Серед них і тренер проекту Олена Бурім, яка на початку воєнного конфлікту на сході України переїхала до Полтави. У ході проекту ми хочемо показати наскільки важливі локальні культурні ініціативи, що допомагають людям, котрі пережили травми війни, трансформуватися із жертв у творців», – говорить керівник проекту, голова Полтавської обласної організації НСПУ Наталія Кірячок.

«Мистецтво перш за все торкається емоційної сфери, допомагаючи подолати шлях від відторгнення до співчуття. Воно впливає на розуміння людьми сутності конфлікту і його значення в житті, а також сприяє руйнуванню стереотипів у проблемних ситуаціях взаємодії з оточенням», – зазначила тренер Олена Гаран.

Олександр ПУШКО,

прес-служба ПОО НСПУ

Зустріч із провідним британським експертом у сфері культурної політики, арт-продюсером і куратором різноманітних освітніх і культурних фундацій відбулася у Києві у межах Програми ЄС-Східного Партнерства «Культура і креативність»

Що слід робити уряду для підтримки культурного та креативного секторів?

— Якщо говорити про найважливіші заходи, які необхідно здійснити, то в першу чергу треба почати працювати з креативною молоддю. Людей, які володіють технічними навичками та мають уявлення про те, як рухатися вперед. І сьогодні я бачу тут набагато більше таких людей, аніж я міг би подумати й уявити. Це чудово, адже вони створюють нові структури, вони мислять креативно. Уряду всього лиш потрібно залучити їх до роботи та прислухатися до них. І почати слід із визнання їхніх заслуг. Оскільки креативний сектор впливає на економіку, такі дії будуть економічно вигідними. В умовах кризи такі перспективи мали б привабити політиків.

Як культура може допомогти в подоланні кризи?

— В Англії ми проводимо постійні реформи, ніяких революцій, тому що зміни відбуваються постійно. Я вважаю, що саме креативна молодь є джерелом енергії та уявлень про те, які зміни потрібні. А культура — чудовий посередник для передавання свого бачення та розуміння. Задоволення від культурних заходів та розваг є невід’ємною частиною цього процесу.

Які зміни очікуються в культурному регіоні Східного партнерства?

— Молдова, Азербайджан, Арменія, Грузія, Білорусь — всі ці країни опинилися в дещо схожій ситуації, тому їм варто співпрацювати, ділитися ідеями та досвідом.

Матеріал сайту "Культура та креативність".