Гра розповідає про наявні в Україні стереотипи щодо ролі жінки в суспільстві та пропонує гравцям моделі протидії дискримінації.

Презентація відбудеться 10 грудня, з :15:00 до :17:30 в приміщенні Полтавської філії суспільної Служби України

«Бути жінкою» - це настільна соціальна гра з категорії так званих «серйозних» ігор. За задумом авторів гра «Бути жінкою» має стати доступним та зрозумілим для людей інструментом перевтілення в одну з восьми унікальних героїнь гри. Усі героїні гри мають магічні супер-сили, але потрапляють в ситуації з реального життя, борються за рівні права і будують своє щастя. 

На початку березня у Полтавській філії Суспільної Служби України підбили підсумки проекту “WOMEN WORK WELL” – інноваційної програми захисту прав та інтересів внутрішньо переміщених жінок на місцевих ринках праці, яка  впроваджується  українською     ГО “Фонд прав людини” у співпраці з колегами з Естонського Жіночого Ресурсного Центру ENUT. Програма надає ВПО нові унікальні можливості пройти бізнес навчання, започаткувати власну справу в місті свого проживання, розвинути малий або середній бізнес. Проект, який  фінансується Міністерством закордонних справ Естонії, в нашій області  координувався Полтавською філією Суспільної служби України

Впровадження інноваційних програм менторства є дуже важливим кроком для   посилення активності та професіоналізму нових лідерів громадських організацій, шляхом ефективної діяльності з інтеграції на місцевий ринок праці внутрішньо переміщених жінок. 

Менторство – це один із методів навчання персоналу, коли більш досвідчений співробітник ділиться своїми знаннями, вмінням, навичками зі своїми колегами н визначеного часу. Це механізми роботи он-лайн, практики освіти дорослих, пошук собі «наставника» і радника серед успішних професіоналів своєї справи. Зазначена програма для українців нова, її позитивний європейський досвід доцільно вивчати, адаптувати та впроваджувати в Україні., - звернулася до присутніх очільниця Полтавської філія Суспільної Служби України.

«Новим для нас було використання моделі менторства щодо  інтеграції внутрішньо переміщених осіб у місцеву громаду та орієнтуванні їх на ринку праці. Цей досвід – співпраці успішних місцевих підприємців (менторів)  та починаючих бізнесменів (менті, в нашому випадку – переселенців) плідно працює в Естонії, - координатор проекту на Полтавщині Наталія Кірячок, -  До речі, в Естонії, яка  вважається однією з найбільш придатних для ведення бізнесу серед усіх держав-членів Євросоюзу, одна з найвищих концентрацій технологічних стартапів на душу населення. Крім грошей на розвиток нових високотехнологічних компаній держава виділяє фінанси на освітні та менторські програми, які  ефективно спрацювали і для українців.”

На підсумковому круглому столі говорили про результати започаткованих бізнес ідей учасниць . Розмірковували про стратегію роботи з місцевою владою, направлену на запровадження програм розвитку жіночого підприємництва.

Реалізовуючи проект ми побачили, що наші учасниці мають багато креативних ідей для започаткування власної справи. Хтось згадував власне хоббі і перетворював його на чіткий план для побудови бізнесу. Багато ідей народжувалося під час навчальної програми, адже можна було презентувати свою ідею та отримати відгуки інших. Успішна сторінка проекту - це комінікація жінок-підприємниць з менторами та між собою, налагодження простору взаємодії та партнерства. Так приміром, вироби хенд мейду учасниць проекту бере під реалізацію магазин канцтоварів у Чутовому. Набрав обертів у свої діяльності у рамках проекту Молодіжний театр «І по всьому…»,  вже замовляє костюми для акторів у майстрині Інни Калініної - говорить координатор проекту Наталія Кірячок.

Як скласти бізнес план? Де та як отримати фінансову підтримку? Як заручитися підтримкою місцевої влади, якщо така буде потрібною? Як продуктивно та швидко просувати товар на ринку, за допомогою Інтернету?  А як просунути власний сайт та ще й з мінімальними витратами?  Питань, дійсно, з’являлося безліч. Вони  були практично однакові у всіх майбутніх підприємців – учасників проекту. Тому, за ініціативою  Ганни Кіященко, керівника програми  на Полтавщини, було  організовано відповідні тематичні зустрічі із менторами та спеціальні курси на яких набувалися необхідні навички для реалізації бізнес ідей.

Серед тих,  хто за успішну діяльність в проекті отримав на розвиток своєї справи 500 євро,  власниця ательє з пошиття одягу Інна Калініна.  Інна говорить, що  успіх  її ателье Аделаїда - це кропітлива робота, яка потребувала повної віддачі.  До початку проекту «Women work well» Інна вже виконала маже 200 замовлень, отримала десятки позитивних відгуків щодо якості своїх виробів та їх креативного вигляду. Проте талановита майстриня не хотіла зупинятися, навпаки мріяла розвивати свій бізнес, шукати нові можливості для його розширення. І участь в проекті у якості менті дуже допомогла здійснити ці мрії. Саме в процесі менторської програми було проведено аналіз ринку одягу на міжнародному маркетплейсі Etsy.com і з’явилася надзвичайна ідея шити комплекти однакових суконь для мам та доньок! У виконанні нашої майстрині виглядає це просто чудово. А після аналізу сучасних тенденцій  в моді менторська пара віднайшла можливість для розширення лінійки продукції, що пропонується клієнтам, за рахунок виробів з трикотажу

За півроку діяльності програми, завдяки отриманим під час тренінгів знанням та ефективної співпраці із ментором учасниці проекту Юлії Вороні вдалося розробити нову концепцію проведення рекламних компаній та модернізувати сайт, з’явилися додаткові послуги та можливості для  абонентів. І результат не забарився, їх кількість  з 80 збільшилася до 250! А в селах Терешки та Копили було закладено основу для розвитку нових проектів. І головне на сьогодні, на гроші гранту Юлія планує закупити додаткове каналоутворювальне спеціалізоване  обладнання, яке дозволить запустити новий проект в селі Зінці Полтавської області і збільшити абонентську базу ще на 200 клієнтів.

“Підбиваючи підсумки проекту наша команда сповненена новими ідеями та готова до їх  впровадження. А ще, дякували колегам із Естонії за досвід, професійність, громадянськість та  щире бажання допомогти кожному з учасників  проекту досягти  своєї мети. А досягти її цілком можливо, – зазначила  Ганна Кіященко, Голова ПФ ССУ, керівник «WOMEN WORK WELL» в Полтавській області, – І якщо докласти певних зусиль, інтелектуальних, фізичних, економічних, мати спеціальні знання та підтримку від держави та менторів, то свою історію підприємця кожен з наших менті зможе додати  до успішних історій ведення бізнесу, яких  на території нашої країни  сьогодні чимало».

Якось дорогою в Полтаву, у потязі, героїня нашої наступної історії зустріла свою давню подругу Наталію Кірячок. Наталя нині координує проект, який  впроваджується українськими   ГО у співпраці з колегами з Естонського Жіночого Ресурсного Центру ENUT. Програма надає жінкам нові унікальні можливості пройти бізнес навчання, започаткувати чи розвинути власну справу в місті свого проживання.  Проект фінансується Міністерством закордонних справ Естонії. Наталя  запропонувала талановитій майстрині взяти участь у проекті.

Знайомство з талановитою сагайдачанкою Тетяною Кочурою розпочалося в одній з соціальних мереж. Її роботи – вишиті ляльки – одразу привернули до себе увагу. Вони дивилися з фотографій, наче живі.

Можливо, завала китайського мотлоху зробила свою справу, але роботи, виконані власноруч, нині привертають до себе все більше уваги.

При зустрічі молода жінка виявилася дуже цікавою співрозмовницею. Можливо, розповідь про неї підштовхне багатьох шишачанок до рішучіших дій, відкриє нові горизонти у саморозвитку, допоможе по-новому подивитися на своє захоплення.

Таня мала дитинство, спогади про яке і донині гріють душу. Батьки намагалися зробити цей період із життя доньки таким, щоб думки про нього підтримували її у всіх житейських бурях і негараздах.

Звичайна сільська дівчинка, як і всі діти, навчалася у школі. Улюблені предмети у неї, звичайно, були, але особливий потяг в Тані був до світу прекрасного. Вона співала, танцювала, декламувала вірші. Жодне шкільне свято не обходилося без її участі.

Після закінчення навчання в Сагайдацькій школі дівчина вступила до Харківської залізнично-дорожньої академії. Але через два з половиною роки зрозуміла, що примушувати себе робити щось проти власної волі – не її доля. Не бачила вона себе у тій професії. Що тут вдієш? Аби отримати хоч якийсь «корінець», Таня вступила до комерційного технікуму, який закінчила за спеціальністю технолога. Але і з цим не склалося.

У пошуках кращої долі Таня поїхала до столиці, де влаштувалася працювати продавцем у магазині. Її вабила не скільки сама робота, як спілкування з клієнтами, власницею магазинчика. Успішна жінка повідала юній Тані скільки секретів, дала скільки цікавих настанов і порад.

Саме в Києві Таня познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком. Вже разом із ним повернулися на свою маленьку батьківщину – в Сагайдак. Батьки жінки померли, а будинок, у якому минули кращі дитячі роки, продавати шкода. Тож подружня пара вирішила звивати сімейне гніздечко тут. Нині батьківська хата повниться вже й дитячим сміхом - підростає чотирирічна донечка Єва.

Саме маленька Євочка - найбільше натхнення для талановитої мами. Для неї турботлива ненька вив’язала першу іграшку, маленького потішного зайчика. Це нині Тані здається, що він дещо комічний. На той час це був справжній шедевр.

В’язання іграшок наскільки захопило жінку, що на світ почали з’являтися все нові й нові персонажі.

Для того, аби створити власний віртуальний магазин на одному з міжнародних інтернет-майданчиків, Тані необхідне було знання англійської мови. Для цього їй вистачило б і шкільних знань, але в сільській школі вона вивчала французьку.

Одержима метою, цілеспрямована жінка стала брати уроки у місцевої вчительки англійської мови Зої Олександрівни Берези. Всього за рік талановита наставниця зробила диво – навчила Таню практично з нуля до вільного розмовного рівня. Таня, наче вдихнула свіжого повітря. Жінка змогла довести всім і самій собі зокрема, що вона це зможе. І таки змогла. Тепер вільно спілкується із закордонними поціновувачами свого таланту, читає твори О’Генрі в оригіналі.

Із великою вдячністю героїня розповіді говорить про Зою Олександрівну: «Вона відкрила для мене весь світ».

Таня зуміла перетворити улюблене хобі на свою маленьку справу. Нині вартість її лялечок закордоном у рази вища, ніж тут. Замовників також вистачає. Як говорить сама Таня, її клієнти – люди різних вікових і соціальних категорій. Це і заможні люди, чиї діти мають все, і вони просто не знають, чим здивувати своїх чад. Так само це можуть бути і люди, які турбуються про здоров’я діточок. Адже Танині лялечки виготовлені із гіпоалергенного матеріалу. Як наповнювач для них жінка використовує холлофайбер. А це значить, що іграшки можна прати.

Замовляють лялечок і дорослі в якості сувеніру для своїх половинок. Одна бабуся замовила Тані вишиту ляльку-хлопчика, який буде нагадувати їй про улюбленого онука. Турботливий чоловік – для дружини на виписку з пологового.

Взагалі у кожної лялечки своя історія. Недарма Таня кожній з них дає ім’я, вони для неї, наче діти.

Хоч ділитися планами і не прийнято, але Таня впевнено йде до мети, тож у неї неодмінно все вийде. Жінка мріє про власну крамничку хенд-мейд товарів, в якій кожна шишачанка знайде все необхідне для втілення в життя оригінальних ідей. Також героїня розповіді хоче допомагати талановитим жінкам із реалізацією їхніх робіт. Адже Таня точно знає, наскільки старанні і обдаровані шишачанки. Багато жінок мають різноманітні захоплення – вишивка, малювання, в’язання... Всього й не перелічити. А от про те, що власні роботи можна ще й вдало продавати, знають далеко не всі.

За словами Тані, головне - щиро вірити в унікальність власних робіт. Вірити в себе. Ні за яких обставин не опускати руки. Ніколи не ставити за ціль гроші. Мріяти подорожувати, вчитися чомусь новому - тоді і успіх не забариться. Гроші - не ціль, а додаткова складова до самоствердження. Лише так.

Багато хто має стандартну відмовку – мовляв, чим тут у селі можна займатися. Господарство, городи, діти – де тут вільну хвилинку викроїти? Або ще гірше – хочуть все і відразу, і при цьому нічого не робити. На жаль, так не буває.

Героїня нашої розповіді також змушена жертвувати найціннішим – часом проведеним із донечкою. Як швидко вона зростає! Таня намагається всіляко підтримувати в дитини той вогник творчості, що палає в ній самій. Навчає Євочку східним танцям, які свого часу досконало опанувала.

Є в Тані і життєві труднощі, але вона намагається не акцентувати на них увагу. У неї є мета, у неї для кого її досягати – ось що головне.

Такі життєві принципи героїні нашої розповіді. І варто сказати, вони діють. Таня пожинає перші плоди власної праці. Наближаючись до ще одної цілі, жінка вже отримала заповітні водійські права. І хоч для цього потрібно було вставати вдосвіта, спозаранку діставатися обласного центру, це її не зупиняло. Таня впевнено йшла до мети, як завжди. Такий в неї характер, таке її життєве кредо.

Олеся ПОНОМАРЕНКО.

В Полтавській області завершується проект «WOMEN WORK WELL», але далі обов’язково буде…

А ви знаєте, що “WOMEN WORK WELL”? Так, дійсно, «Жінки добре працюють». І це не новина, не лише аксіома або незаперечний факт… це ще й назва проекту, який наразі завершується у Полтавській області. Пропонуємо читачам Культурного простору кілька історій жінок, що наважилися розпочати власну справу.

Натуральне мило ручної роботи може стати успішним бізнесом

Мило і миюча дія мила досить важлива для нашого способу життя. Досі достеменно невідомо коли і де з'явилося таке гарне мистецтво як миловаріння. В даний час існує безліч заводів по швидкому і дешевому виробництву мила, але неповторність мила своїми руками все частіше переконує домогосподарок займатися самому миловарінням в домашніх умовах. Миловаріння зараз набуває все більшої популярності. Мило ручної роботи в домашніх умовах завжди буде відповідати вашим потребам і особливостям вашої шкіри. Зволоження, очищення або ж оригінальний вигляд - все це Ви можете створювати самі.

Головна відмінність натурального мила – це звичайно його склад. Якісне натуральне мило має містити в собі складники рослинного походження.

«Моя участь у проекті – це мій ефективний час. Це нові знання, навички, нові перспективи для мого бізнесу, - говорить Олена Пархоменко, - я намагаюся постійно розвиватися у своїй улюбленій сфері підприємницької діяльності, а саме у виготовленні косметики ручної роботи та опануванні нових технік з миловаріння». Проте миловарінням Олена займається лише четвертий рік, з 2014 року, з того самого моменту, як вона, колишня луганчанка, викладач вищого навчального закладу, разом із сім’єю опинилася у Полтаві. Тоді вона і гадки не мала, що її нове хобі, яке дуже допомагало не занурюватися у проблеми, стане для неї справою, що буде приносити не лише задоволення, але хоч і невеличкий, а прибуток. Першими покупцями чудового натурального надзвичайно естетично оформленого мильного продукту стали друзі та колеги. Невдовзі Олена зрозуміла, що може працювати ефективніше та досконаліше. Але зрозуміла і те, що спеціальних знань з маркетингу, просуванню товарів, на жаль, не має. На допомогу прийшли тренери проекту та ментор, разом із яким було відкрито два Інтернет – магазини з продажу косметичної продукції. Перший "Soapterapyua" на міжнародній платформі Etsy, другий "Soap Therapy" - на загальнонаціональній українській платформі Crafta. Ментором супроводжувалися і перші успішні продажі до США та Канади. Під час проекту було налагоджено співпрацю із еко - магазинами міста, розроблено бренд "Soap Therapy", дизайн власної упаковки та візитівки. «В мене з’явилися нові покупці та набагато збільшилася кількість позитивних відгуків стосовно того що я роблю. Це дуже стимулює мене на те, щоб розвиватися далі, створювати нову продукцію та дарувати сонячний настрій та здоров’я моїм клієнтам»

Олена Пархоменко, переселенка з Луганська, з естонськими колегами під час роботи Установчої Школи Тренінгу проекту

Так створюються справжні шедеври миловаріння